Ігор Худоб’як: «Зроблю все, аби відновити форму вже до найближчого матчу з "Ворсклою"
03.12.2009
За останні роки Ігор Худоб’як став першим гравцем «Карпат», який отримав запрошення до національної збірної України. Однак, що цікаво, з табору головної команди країни карпатівець повернувся не в найкращій формі. Про це сказав після матчу з «Іллічівцем» і керманич «зелено-білих» Олег Кононов.
- На жаль, так воно і є, – погоджується з думкою тренера Ігор. – І з «Кривбасом», і з «Іллічівцем» багато що мені не вдавалося. Хоча, як на мене, з маріупольцями я зіграв трохи краще, ніж в Кривому Розі. Сподіваюся, що до «Ворскли» підготуюся ще краще і зможу бути максимально корисним для команди.
- У чому причина спаду форми? Можливо, перевтома після перебування в збірній?
- Фізично я почуваюся добре, а от у психологічному плані є певний дискомфорт.
- Переживаєш з приводу провалу збірної?
- Звичайно, що так. Я хоча й не виходив на поле, але дуже прикро, що Україна не пробилася на Чемпіонат світу.
- На зборі перед Грецією ти був єдиним новачком у таборі збірної. Як тебе прийняли і як ти сам почувався у новій для себе ролі?
- Прийняли мене добре, але сам я трохи ніяковів. Адже окрім Васі Кобіна, ні з ким із гравців не був особисто знайомий. Тому мені треба було трохи часу на адаптацію.
- З ким ти жив у кімнаті на базі?
- Із гравцем «Ворскли» Григорієм Ярмашем. Чому з ним? Так нас поселили. Він у збірній вже не вперше. Ми з ним нормально спілкувалися, але найбільше часу я проводив з Василем.
- Він у збірній вже адаптувався?
- Думаю, у нього з цим взагалі не було проблем. Вася має зовсім інший характер, ніж я. Напевне, мені б вартувало в нього трохи повчитися бути впевненим у собі. Він насправді почувається так, немов у збірній грає все життя.
- Як тобі тренувальний процес у збірінй – у порівнянні з клубом, великі відмінності?
- По-перше, я б не назвав те, що відбувалося, збором. Це швидше підготовка до конкретних матчів. А по-друге, специфіка роботи в збірній дещо інша. Тренери нас фізично не навантажували – давали можливість відновитися. Лише одного разу було два тренування на день. Усі інші дні – по одному. Причому на них майже виключно ігрові вправи. Дуже багато грали у футбол і багато вправ виконували на контроль над м’ячем. Самі ж вправи практично нічим не відрізнялися від тих, які застосовують у «Карпатах». А от теоретичних занять було дуже багато – навіть більше, ніж практичних. Ми розбирали як гру збірної Греції в цілому, так і окремих гравців. Розбір був дуже детальний.
- На яку позицію тебе готували?
- Правого півзахисника. В усіх двосторонках я грав виключно на правому фланзі. Збірна грає за іншою схемою, ніж «Карпати» – з двома опорниками. Тому мене орієнтували на гру на фланзі.
- У зв’язці з Кобіним, як колись у «Карпатах», часто грав?
- Жодного разу – ми з ним постійно були в різних командах і діяли на протилежних флангах. Так що на полі наші дії практично не пересікалися.
- Що відчував, коли дізнавався, що не попав у заявку на гру?
- У принципі, я розумів, що таке може трапитися. Тому морально був до цього готовий. Більше надіявся на повторний матч. Але коли в Афінах ніхто не травмувався і ніхто не отримав «зайву» жовту картку, то зрозумів, що і в Донецьку, швидше за все, не гратиму. Так і трапилося, але я цим особливо не переймаюся – вірю, що мій час у збірній ще прийде.
- Яким був настрій в команді після першого матчу?
- Хлопці були задоволені результатом, але не грою. Сподівалися, що вдома знову не пропустимо, а в атаці вдасться таки забити. Але найбільше хвилювалися, щоб не пропустити. Бо тоді треба було б забивати вже два.
- Перед матчем-відповіддю у тебе особисто не було передчуття чогось недоброго? Наприклад, твій партнер по клубу Сергій Кузнецов правильно спрогнозував результат і першого, і другого матчів.
- Про погане навіть не думав, точніше сказати, гнав від себе такі думки.
- Після гри в Донецьку заходив у роздягальню? Якщо так, то що там відбувалося?
- У роздягальню я заходив, але про те, що там було, не скажу нічого. Є речі, які повинні залишатися в команді і не виходити за її межі. Зрозумійте мене правильно, так заведено в кожній команді. Є робочі моменти, які не виносяться на загал.
- Зараз багато дискутують на предмет того, хто буде тренувати збірну надалі. З цього приводу до тебе одне питання: чи може збірну України тренувати іноземець?
- (Після тривалих роздумів. – Авт.) А чому б ні? Є чимало прикладів, коли іноземець приводив збірну тієї чи іншої країни до успіху. Не будемо далеко ходити, подивимося на збірну Росії. Голландець Хіддінк вивів її на третє місце на Євро-2008. Щоправда вони, зрештою, як і ми, не їдуть на Чемпіонат світу, але грає їхня збірна в добротний футбол.
- І останнє питання: чи не вважаєш час, проведений у збірній, змарнованим? Адже з греками ти не грав і до того ж десь втратив форму.
- Даремно я його не провів – це однозначно. Адже набув безцінного досвіду – тренуватися поряд з такими зірками, як Шевченко чи Тимощук, доводиться не кожен день. До речі, хочу сказати, що вони прості хлопці, без натяку на якусь свою винятковість. Інша справа, що решта гравців збірної ставляться до них з повагою. Те, що не довелося зіграти з греками, – це футбол, тут вирішує головний тренер, кого ставити, а кого ні. А щодо форми, то я вже казав, що зроблю все, аби її відновити вже до найближчого матчу ІГОР ОЩИПКО: «Полтава зараз хороша»
03.12.2009
По завершенні матчу з «Іллічівцем» Ігор Ощипко, як і решта карпатівців, мав чимало претензій до арбітра зустрічі Віктора Швецова. Проте у втраті двох пунктів лівий захисник «Карпат» у першу чергу звинувачував себе та партнерів по команді.
- Найприкріше, що ми не змогли виграти зустріч, в якій були значно сильніші за суперника, а найгірше – втратили такі важливі два очки. Дуже образливо втрачати турнірні очки в такому матчі. Ви самі бачили, що гра нам давалася, ми створили чимало моментів і забили два голи. Але просто таки елементарні помилки в захисті звели нанівець всі наші зусилля в атаці.
- Можливо, причиною стала недооцінка суперника – в останніх п’яти матчах «Іллічівець» незмінно програвав.
- Та ні, про таке з нашого боку не могло бути й мови. Навпаки, ми розуміли, що Маріуполь зробить усе, аби зачепитися хоча б за нічию. У них зараз ситуація не проста, а тому вони будуть боротися до кінця. Так і вийшло – ви самі бачили, що бійців у їхній команді вистачає. Грати проти них зовсім непросто. Грає «Іллічівець» дуже дисципліновано й самовіддано. Є в них і кілька хороших виконавців, які можуть створити проблеми будь-якому супернику. Ми сьогодні в цьому переконалися на власній шкірі.
- Прокоментуй голи у наші ворота.
- У першому Олег Голодюк слабо відпасував назад, і м’яча перехопив суперник. Звичайно, Олег припустився помилки, але захисники могли її виправити. Однак нам не вдалося створити штучний офсайд і в результаті врятувати ситуацію міг тільки Андрій Тлумак, але нападник «Іллічівця» його переграв. Думаю, нам не вартувало робити офсайд – треба було всією лінією оборони відходити назад і тоді б ми мали шанс не пропустити. Щодо другого гола, то схоже, що ми просто втратили на якийсь час концентрацію.
- Щось подібне трапилося і в грі з «Чорноморцем» в Одесі.
- Так і було – потрібно над цим добре подумати, чому так стається. Напевне, коли дуже хочеш забити і нарешті досягаєш мети, радість від голу на якийсь час приводить до заспокоєння і в голові на деяку мить виникає думка, що перемога вже нікуди не дінеться. А заспокоєння та радість призводять до втрати концентрації і розплата настає миттєво.
- Ти сьогодні багато підключався до атак і заробив пенальті.
- Тренер завжди говорить, що крайні захисники повинні допомагати в атаці. Так що я діяв згідно з установкою. Щодо пенальті, то Ігор Худоб’як віддав мені пас у вільну зону на хід, я пішов на ворота, а їхній гравець мене зачепив – пенальті стовідсотковий.
- Кілька секунд перед тим у карному гостей впав Олег Голодюк, але суддя розцінив його дії як симуляцію.
- У тому епізоді я перебував буквально за два метри від Олега і чітко все бачив. Голодюк прибрав м’яча під себе і вже майже обіграв захисника. Той виставив ногу і впіймав Олега на стегно. Я, звичайно, не суддя і вирішувати, чи був пенальті, – не моя справа, але мені здається, що порушення було очевидним.
- А що скажеш про незарахований гол, який забив Зеньов?
- Взагалі-то я був дуже далеко від епіцентру подій, тому мені судити важко. Але після матчу в роздягальні ми обговорювали цей епізод і так ніхто й не зрозумів, де саме там було порушення правил. Кузнецов боровся на другому поверсі з двома суперниками. Сергій вистрибнув вище і зумів зробити передачу на Зеньова. Але вище вистрибнути – це ж не фол...
- Я так розумію, що від суддівства ти не в захваті.
- Обговорювати дії арбітра в мої функції не входить. Але скажу, що мене всю гру не залишало відчуття, що ми граємо не вдома, а у гостях. Причому в найгіршому розумінні – практично всі спірні моменти трактувалися на користь суперника. А іноді, як у моменті з незарахованим голом, навіть все переверталося з ніг на голову. Дуже специфічне суддівство. Але скажу, що навіть за такого суддівства в усьому винні ми самі. «Іллічівець» ми повинні обігрувати за будь-яких обставин.
- Попереду гра з «Ворсклою», яка зараз набрала хорошої форми.
- Гра буде непростою, хто б в цьому сумнівався. Полтава зараз хороша. До того ж вони прагнутимуть взяти реванш за поразку в першому матчі. Але й ми будемо налаштовуватися лише на виграш. Головне, зробити правильні висновки з матчу із «Іллічівцем» і рухатися вперед. Боротьба у чемпіонаті ще попереду.
ЗАЧЕКАЙТЕ |
